Одеса – місто, якому пощастило бути побудованим у період найбільшого розквіту європейської архітектури періоду арнуво. Яскраві й запам'ятовуючі будівлі в старій частині міста, не дивлячись на індивідуальність, що здається, створюють враження цілісного архітектурного ансамблю, що вигідно відрізняє наше, відносно молоде місто від інших мегаполісів України. Саме тому відповідальність у новітній забудові історичної частини міста настільки висока. У Сабанському провулку на рубежі XIX-XX століть найвідоміший архітектор Олександр Бернардаці спроектував і побудував прибутковий будинок, що примикав до Сабанських казарм. Тут слід зазначити, що «перу» майстра в Одесі належить безліч найвитонченіших проектів будівель, витриманих у стилях від арнуво до пізньомавританського. Безумовний талант архітектора надав вулицям нашого міста неповторний колорит, а посаду головного архітектора Одеси забезпечила реалізацію сміливих творчих рішень.
Таким був і будинок на розі Сабанського провулка та Маразліївської вулиці. Був… проте у вісімдесятих роках XX століття цей будинок зазнав часткового обвалення. Мало того, замість проведення реставраційних робіт тодішня міська влада ухвалила рішення повністю знищити архітектурну пам'ятку, запланувавши спорудження на його місці бетонної коробки філії якогось «нії» союзного значення. Проте здійснити свої плани градоначальникам удалося лише на половину. Вони повністю зруйнували будову, при цьому, порушуючи всі правила проведення подібних робіт, не було проведено фотофіксацію, а ось будувати «бетонний храм науки» навіть не починали. Тут слід зазначити, що не одні вони відзначилися недбалим ставленням до цього будинку - справжній проект Бернардацці не зберігся через недобросовісність підрядників.
Незважаючи на всі ці труднощі одеський архітектор Михайло Повстанюк взявся за реалізацію амбітного проекту спорудження двох будівель у Сабанському провулку в стилі великого одеського архітектора. У цій роботі він за допомогою своїх синів змушений був використовувати вкрай неповні історичні дані, спираючись як на графічні матеріали, так і на досвід вивчення інших робіт Бернардаці. В результаті було зроблено проект, який за стилем та спрямованістю важко відрізнити від робіт Олександра Бернардаці, проте виконаний з урахуванням сучасних технологій будівництва та розвитку інженерної думки. Таким став будинок №2 у Сабанському провулку.
Завдання полягало в наступності стилю старої будівлі з урахуванням вимог теперішнього часу, таких як збільшення поверховості та використання сучасних будівельних матеріалів для забезпечення надійності будівлі. Старий будинок був виконаний з традиційного одеського черепашника, матеріалу недовговічного, а в новому проекті стіни виведені з цегли, фасади облицьовані силікатною цеглою та оштукатурені у теплих тонах. Цокольний поверх оздоблений коричневим мармуром. Загалом будинок, хоч і не належить до створених самим Бернардаці, ідеально вписується в ряд спадщини видатного архітектора.
Бернардаци(Сабанский переулок 2)
